Експромт

 ЯК РОЗВИВАТИ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ЧЕРЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ ЇХ ДО ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ. 

Інтернет-конференція: Я працюю керівником танцювального гуртка вже 19 років і 8 з них при Черкаському районному будинку дитячої та юнацької творчості. Працюючи у різних школах, у різних селах і містах, я навчився бачити і вирізняти дитячі таланти навіть там, де вони непомітні, або замасковані під соціальним статусом, девіантною поведінкою, або зовнішнім виглядом дитини. Усі знають про те, що у суспільстві є соціальна нерівність, яка веде за собою несумісність, або неприязнь між прошарками людей. Особливо це помітно у дитячому середовищі. Діти більш щирі, ніж дорослі і тому не уміють, або ще не можуть приховувати свої негативні емоції до своїх товаришів нижчих по статусу. У вихованців мого гуртка цих проблем немає. Недарма я наголошую, що у мене танцювальний гурток з психологічним напрямком. Найважливіша мета гуртка – поєднати дітей різного віку, характеру, соціального та матеріального положення в одну дружню сім'ю. Займаючись у танцювальному колективі, виступаючи на сцені, школярі здружуються, в них виробляється почуття колективної відповідальності, вони самореалізуються. Досягти цієї мети дуже важко. Особливо працюючи в селах, де менше дітей і «класова нерівність» помітна неозброєним оком. У селі нема великого вибору – ти береш у гурток усіх, хто виявив бажання. Хоча більшість керівників уникають категорійних дітей. Я не люблю штампу «категорійна дитина», бо це залишки СРСР. Діти однакові у своїй більшості і відрізняються лише матеріальним статусом і можливостями, а категорійні якраз батьки цих дітей. Уявіть собі, коли ти ставиш постановку танцю і в ній треба, що діти взялися за руки, а дівчинка Віолетта із заможної родини, в якої батько, наприклад, голова сільської ради, або мати головний бухгалтер, не хоче навіть стояти поруч із Сашком, у якого батьки вже тричі кодувалися від зловживання алкоголю. Ні про який талант і обдарованість в таких випадках навіть і не згадується. Головна ціль – залагодити такий конфлікт. Я в таких випадках вдаюся до обхідних маневрів. Є безліч способів примирення. Наприклад. Кожного заняття у новому колективі (а такі проблеми існують тільки в ще несформованих колективах, де діти ще не «притерлися» один до одного) я впроваджую ритмічні вправи-конкурси, де гуртківці змагаються між собою у тому, хто талановитіший. Вправи різноманітні: на слух, танцювальний ритм, рухову пам’ять, музикальність, синхронність. У таких конкурсах завжди є переможець! Саме тут моя тактика починає діяти. Переможцем повинен стати той самий «Сашко», з яким ніхто не хоче спілкуватися через упереджене ставлення, а здібності у нього набагато вищі, ніж у «Віолетт» і кожен вчитель знає, як саме його зробити переможцем. Після цього оточуючі побачать, що він такий, як і вони, а в дечому і кращий. Спочатку побачать, потім зрозуміють, а через деякий час і візьмуть за руку. Саме таке упереджене ставлення гальмує розвиток таланту у соціально низької дитини, а частіше всього і блокує її розвиток, як особистості. Давайте вже забудемо часи СРСР, де всі діти були рівні, хороші, талановиті і перемагала якась надумана дружба! Всі діти, як і люди взагалі, різні. Є жорстокі, є добрі, є негарні, є брехливі і т. д. І надзавдання вчителя, на мою думку, – вирівняти в учнів негативні емоції, щоб потім з чистого аркуша розвивати в дітях ті здібності, що їм надані природою і довести їх до максимуму. Цих методів і принципів нема в жодній міністерській програмі, цьому не навчають, це приходить з досвідом. Не треба керівникам гуртків ганятися за нагородами, титулами, грамотами і славою (які, до речі, вони здобувають завдяки їхнім вихованцям). Лад, спокій, взаємоповага, дружба у вашому колективі – оце найбільша нагорода вчителю. Найцінніша грамота – це аплодисменти вдячних глядачів на концертах після вальсу, де в парі танцюють Віолетта і Сашко, які до того, як прийти в танцювальний гурток, навіть не дивилися в сторону один одного. Найбажаніший титул – це «кращий вчитель», який дасть вам ваш учень, беручи участь у загальношкільних опитуваннях, або вибравши саме вас для теми у шкільному творі…

 «Формування всебічнорозвиненої творчої особистості з активною життєвою позицією» 

Доповідь на тему:: 2016 рік Проблема формування активної життєвої і соціальної позиції особистості у процесі суспільно корисної та іншої громадської діяльності стала актуальною в останні роки. Відомо, що досягти потрібного рівня компетентності можливо за умови використання сучасних технологій навчання і виховання, побудованих на інтерактивних методах, які формують активну життєву позицію особистості, характер її діяльності та взаємовідносин в умовах інтенсивного життя у соціумі, набуття соціальних умінь і навичок та розвитку самомотивації. Відомо, що поняття сенсу життєдіяльності обумовлює розуміння організації життєдіяльності суб’єктів, які здійснюють її у відповідності з життєвою позицією, становлення і розвиток якої визначає характер діяльності й відносин в умовах соціуму. Система умов середовища, засобів і відносин складають життєву компетентність суб’єкта, яка виявляється у його діяльності. У сучасній науці відомі декілька концепцій щодо теорії діяльності. Щодо нашого дослідження, то будемо користуватися твердженням, що життєва й соціальна компетентність формується завдяки засвоєнню видів діяльності різноманітного характеру, які виступають умовою та засобами для кожного індивіда. Хореографія – частина духовної культури, якій притаманні визначені засоби, вираження характеру та емоцій. Для створення оптимального емоційного фону на заняттях і змаганнях – виступах, необхідно правильно оцінювати емоційний стан та характер танцюриста. В теперішні час запропоновано широкий арсенал методів дозволяючи регулювати емоційний стан і фізичну працездатність. Деякі методики можуть застосовуватись тренером – педагогом чи спортсменом танцюристом, інші – тільки спеціалістом – психологом. Все це дає основу для уособлення в педагогічній загальноосвітній сфері, області хореографічного навчання. Ціль якого відрізняється не тільки від інших форм художньо-естетичного викладання, але й особисто-танцювального. Ця різниця насправді тілесно-пізнавального «матеріалізму» пластинки танцювальних ритмів, тілесних відчуттів і рухів. Якщо людина відчуває себе розкуто, невимушено, якщо вона знаходиться серед друзів, в сім'ї, серед людей, яких любить, і сама любима ними, якщо спрямованість до краси, добру, досконалості стійка і сформована в житті з цими людьми, то, дійсно, такі відносини сприяють процесу творчості і вдосконалення. Інакше може відбуватися деградація - процес, зворотний творчому вдосконаленню. З психологічної точки зору танець є вельми складним явищем. Психологія танцю не вивчена. З одного боку, танець як гра і розвага дає одні переживання танцюючому, а інші - глядачам; з іншою - танець, як сценічне дійство підкоряється закономірностям створення сценічних образів і художнього перевтілення. Але масовий танець, до того ж народжує абсолютно особливі переживання, характерні для соціальної психології і підлягаючі вивченню як факт масової свідомості. Розгляд ранніх структур танцю виділяє декілька психологічних функцій. В першу чергу - мімічну діяльність, як своєрідну готовність людини до самостійної діяльності, як відчуття очікування цієї діяльності, передбачення майбутньої діяльності. І це очікування оптимістичне, надихнуло. Ідея готовності залежить не від музики, хоча музика допомагає реалізовуватися хореографічним образам і хореографічним емоціям. Вона стає засобом зараження хореографічними емоціями, приводом для переживань, але не самим переживанням. Помічено, що люди, виконуючі народний танець, як фольклор, завжди танцюють один у одного, встановлюють добрі відносини, і, у принципі, не можуть захопитися настроями літературного героя або настроєм горя. Внутрішня схильність дорослішаючої людини до очікування самостійних дій і готовності до цих дій, заздалегідь реалізуються в освоєнні тілесно-пластичних відчуттів в хореографічно заданих параметрах, заданих суспільними вдачами. Соціально-психологічна природа хореографічних явищ розвивається і на основі такої ідеї, як плотське самотворення - зняття суперечностей двозначної поведінки і спілкування між людьми, відновлення відчуття братства і душевної спорідненості в співтоваристві. Особливістю природи відчуттів масового танцю на відміну від фольклорного танцю є те, що учасниками дії можуть бути люди, незнайомі один з одним. Склад її аудиторії збирається як би випадково. Кожний може заговорити з кожним, минувши процедуру уявлення за допомогою знайомих. У всіх народів це є своєрідною порукою, що представлений або що представляється - особа порядна, тобто що відноситься до даного кола, нездібне на ворожі дії. Природа відчуттів демократичного співтовариства представленого танцювальним збором також має свої особливості: публічна демонстрація добролюбивих відчуттів і добронравої поведінки, потреби безпечного довірчого відношення з раніше незнайомими людьми і, вивільняється страхів бути тим, що не зрозумів, незграбним, неповоротким, нестійким в групі рівних собі. Розвивається функція психологічної і соматичної релаксації танцю, що дозволяє вивільняти "нервові" перенапруження людини, обертати людину до майбутніх станів повсякденного життя через емоційно-особовий катарсис, заснований на ідеї злиття з кожним учасником танцю, оскільки багато хто випробовує подібні переживання. Істотним для виявлення соціально-психологічної природи хореографічних явищ є семіотичний аспект танцю. З цієї точки зору утворення "культурного" матеріалу, танець і звукова природна мова виявляються близькі за одним принципом: вони є, як говорять лінгвісти, природні мови. Це значить, що для вироблення одиничних знаків танцю, як і мови, людина користується "самим собою", тобто використовує власне тіло і лише тіло, тоді як для решти знаків (команд, управління, прогнозування, виховання і т.д.) і знаковості (системних і загальних) йому необхідні ще і предмети, які він спеціально виготовляє. Прагнення до танцю закладено в людині самою природою, потрібно тільки проявити це почуття. внутрішній світ людини створює образ, образ - уявлення, раціональні елементи котрого ззовні спостерігають в вигляді рухів, а емоційні сторони складають основу танцювального мистецтва, як відкритого світові душевного переживання, сумісність музичного твору фізичної краси рухів тіла танцюриста. Танець є однією з найбільш масових і загальнодоступних форм спілкування дітей та молоді з основами танцювальної хореографії. Отже, що ж таке танець у внутрішньому світі людини? Яке місце займають схема, техніка, характер в танці і яке емоційне, естетичне, духовне його переживання? Як троянді для її краси, природної гармонії необхідні сонце, волога, тепло, так і танцю необхідні схема, конфігурація елементів, їх послідовність, душевне переживання, образ, музичний супровід, а також емоції і характер, бо без цього танець не має краси рухів, а також виконавець, відчуття душевного злету, радості і задоволення.

 "У САГУНІВСЬКОМУ «ЕКСПРОМТІ» ТАНЦЮЮТЬ ХЛОПЦІ" 

Стаття в газету "Сільські обрії" 28 листопада 2016 р.: 13 років у Сагунівці функціонує танцювальний гурток «Експромт» Черкаського районного будинку дитячої та юнацької творчості. Колектив налічує 70 учасників, які вивчають різні стилі танцю: народні, модерн, бальні, спортивні та ін. Діти тут самі обирають стиль танцю та музичний супровід, який їм до вподоби. Звітний концерт «Експромту» - це вже традиційне свято, яке щороку радує жителів Сагунівки своїми різножанровими танцями та яскравими постановками. Цього разу концерт відбувся в затишній актовій залі школи, в якій тепло зустрічали артистів вдячні глядачі. Гучними оплесками та щирими посмішками глядацька аудиторія вітала танцівників. На сцені відбувалося справжнє дійство. Сучасні ритмічні танці змінювали граційні й мелодичні, дитячі хороводні чергувалися з пристрасними східними. Родзинкою свята став довгоочікуваний виступ хлопців-старшокласників, який на «ура» сприйняли глядачі. Всі ці роки педагогічний колектив школи всіляко сприяє діяльності та розвитку гуртка. Танцюристи - постійні учасники шкільних свят, жоден захід не обходиться без хореографічних постановок колективу. Тож «Експромт» та керівник гуртка Дмитро Смірнов висловлюють щиру подяку директору школи Лесі Іванівні Атамась та всьому педагогічному колективу за тісну співпрацю і впевненість, що діти і надалі будуть радувати глядачів своїми танцями. Дмитро Смірнов, керівник танцювального колективу «Експромт» Будинку дитячої та юнацької творчості

 Мета: навчальна – закріпити знання учнів про культуру та традиції святкування андріївських вечорниць; освітня – збагачувати знання учнів про українські звичаї виховна – сприяти формуванню основ культури та побуту життя українців Обладнання : музичний центр, акустична система, мікрофони 2 шт, вази для квітів, декорації української хатини, українські вишиванки та костюми, вишиті рушники, хліб, сіль, горщики, стіл, вода, чоботи, доріжки. Кількість учасників: 15 осіб (14-17 років), старша група колективу. Тривалість: 90 хв. Хід свята Епіграф свята: Українці – то є назва славного народу, Україна – то край славний, аж по Чорне море, Україна – то лан пишний, і степи, і гори, І як мені Україну щиро не кохати, Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти! Українська світлиця ,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі вишитий рушник, а на ньому запашний хліб, сіль та мед (виходять ведучі в українських костюмах). Ведуча 1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти прекрасне, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. Ведучий 2: Що таке Україна? За віконцем калина, тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі, Дужі руки у тата, під тополями хата, Під вербою криниця, золотиста пшениця. Серед лугу лелека і діброва далека. Ведуча 1: Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння. Ведучий 2: Це було 13 грудня, день пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозваного. Ведуча 1: За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву. Ведучий 2: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям. Ведуча 1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу! (Ведучі їдуть за куліси. Виходять двоє дітей ) Дівчинка(мал.): Українські вечорниці Починаємо вже не раз, Хай сміх, і пісня ллється В серці кожного із нас. Хлопчик(мал.): Обійдіть весь світ безмірний І скажіть в якій країні Так зберігся скарб безцінний, Як у нас, на Україні? Дівчинка(мал.): Просимо всіх на наше свято, Превелике, пребагате, Від зірниці до зірниці Хай лунають вечорниці. Хлопчик(мал.): Гей, на наших вечорницях Хто сумний – розвеселиться! Співи, танці, небилиці – Гарні будуть вечорниці! (Лунає пісня «Ніч така місячна». Виходить Галя – прибирає і співає) Галя: Зайди, місяченьку за чорною хмару, Там мати шукає своїй доні пару. Шукає, шукає багатого сина, А її кохає бідний сиротина. Кохає, кохає ще й думає брати, А тій же парі завадила мати. Дівчина кохала хлопця молодого, А її віддали за вдівця старого, За вдівця віддано роки марнувати. Мати: (Перебиває) Чого доню сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати. Галя: То так…І сама не знаю, мамо, сумно чогось і не спокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один…не обминув. Мати: Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить (дивляться на небо.(Чути слід дівчат) Все буде гаразд. Може той один не обмине. От і дівчата вже йдуть. (заходять дівчата ) Дівчата(всі): (сміх) Слава Богу, в вашій хаті! Дівчина 1: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату? Мати: Слава навіки! Заходьте дівчата, сідайте! Зараз вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається) Галя: Давайте, дівчата, не роздягайтеся, побіжіть до криниці по воду. Принесіть її в роті і замісимо тісто на балабушки. Тільки на хлопців не звертайте уваги… (Дівчата вибігають, з’являються хлопці і ховаються в кутку, чатуючи на дівчат) Хлопець1: Атас!!!! Дівчата повертаються, зустрінемо їх!!! Дівчина2: Чого причепились?! Не заважайте, ідіть геть! Хлопець2: Макітру вареників на стіл – підемо! Дівчина3: Та вже будуть вам вареники – їжте їх, хоч лусніть, тільки воду дайте донести! Хлопець3: Ну що ж! Вважайте, що ви нас умовили. (Тут дівчата йдуть вареники ліпити, а тим часом хлопці спілкуються на дворі) Хлопець4: Слухайте сюда, хлопці! Ми з Павлом розібрали пліт Катеринці Юрка Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те, що не пускав дочку на вулицю! Хлопець5: А ми з Русланом ворота Миколи Пісного кинули у річку. Хлопець6: Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили вуйкові Петрове на город воза з сусідньої перхати. Хлопець2: А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по саду, аж до самої дороги стежку зробили. Хлопець3: Та кілько того сіна! Мій тато розказував, що, коли він парубкував, то копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним. Хлопець1: Побешкетували ми добряче, - пора й додому. (Виходять) Дівчина4: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. І їм люди вибачають, бо самі колись молодими були. Дівчина1: Дівчата, а давайте заспіваємо. Пісня «Чом ти не прийшов» Дівчина5: Дівчата, буде вже сумної співати, а відгадайте загадку: Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удався, У тісто прибрався, Чимось смачним напхався, В окропі купався. На смак уродився, В макітрі скакав… Не довго нажився, - У дірку скотився, Круть–верть – та й пропав. Хотів був догнати – Шкода шкандибати: Лови – не лови! А як його звати – Лінуюсь сказати, Скажіть мені ви! Дівчина 6: А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки - чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж. Дівчина1: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік. А хлопці знали, що дівчата ворожать, забирали чоботи і повертали в інший бік, сміючись. Галя: (Танцюючи) Чобітки веселі в мене, Як піду гуляти, Чобіточки тупотять,- Хочуть танцювати. Дівчина3: Ану, дівчата, хто сміливіший? Дівчина2: Я хочу. Дівчина4: І я спробую Дівчина5: Цікаво, якою буде моя доля?(стук у двері) Дівчина6: Ой, хто там? Галя: Мамо, я боюся. Мати: Доню, засвіти світло. Дівчина1: Та це ж Віталій! І хлопці з ним. Хлопці: Добрий вечір! Віталій: Слава Ісусу Христу. Помагай вам Бог! Мати: Добрий вечір. Слава навіки. Дякую! Як же ви полякали нас. ( прибирають свічки та дзеркало) Віталій: Справді?(усі сміються)А я і не хотів. Їй Богу не хотів. Мати: Проходьте, та сідайте. Пора вас пригостити Галя: Їжте, гості, просимо щиро, Вареники наші з сиром. Вареники непогані, Вареники у сметані. Мати:Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються) Віталій : А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш. І танцюю я добре! (хлопці танцюють) Хлопець3: Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно! Хлопець : Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов. Хлопець : Сидів би вже тихо!:) Віталій : Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть Галя робила. Мати: Та всі дівчата допомагали. Галя: Скоро, дівчата, Миколая. От цікаво, що він мені принесе…Бо вторік сиру бараболю знайшла та часник. Дівчина3: А я цибулю. Мати: Треба було би трохи колядок розі вчити. Дівчата: Треба. Дівчата та хлопці: Дякуємо, тітонько. Тепер потанцюємо разом та вже й час додому йти. Галю. Надобраніч (виходять) Мати: Добраніч. От поволі затихають наші вечорниці Не забудьте ви дорогу у наші світлиці Хай любов і щире слово Душу вам зігріє. Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія. Ведуча1: Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого. Ведучий 2: Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і пам'ять. В людині повинно щось жити високе та святе. Ведуча1: На всі світи і віки ти озернись , Де слово перше вимовив колись, Де пісня мамина і пестила і гріла, Ввійшла життям у душу і у тіло, Живила серце і соком калиновим, А коли виріс, стала на порозі Водою й хлібом з житньої зорі. Ведучий 2: Не дай же їй сліпим метеоритом . Хай ще гарячим пролетіть над світом, Не дай умерти серед нас живих, Хоч скільки б там не обсідало лихо, Не дай забутися, з якого роду, З якого кореня у світі почались. Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене». Виходять всі учасники свята і співають пісню хором. Грудень 2015 рік 

Виховний захід: "Андріївські вечорниці" 11.12.2015